|
|
З історії створення музею Історична пам’ять – це той метафізичний місток, який лучить індивідів у спільноту, що має окремішні етнопсихологічні, звичаєві та мовленнєво-ментальні риси. Вони роблять цю спільноту нацією, мірилом зрілості якої є власна держава. Визнання цього і змагання за це – ознаки провідної верстви нації, яка має за мету збереження «духу давнини» ( за Д.Донцовим ) – історичної пам’яті, що робить народ незнищенним. Розуміння цього і діяльність у цій царині – критерій національно зрілої особистостi. Iсторична пам’ять як метафізична сутність, аби зберегтися для передачі наступним поколінням, має набирати і фізичного стану - такого, який можна бачити, спостерігати, ознайомлюватися, впізнавати,сприймати раціонально та емоційно. Матеріалізація історичної пам’яті означає переведення ірреального в реальне, таке, що сприймається органами чуття і стає підставою для зворотного перетворення. Таке двоєдине завдання виконують, насамперед, архіви та музеї – матеріальні сховища історичної пам’яті. Цивілізований світ намагається архівувати та музеювати все, що збереглося від старовини. Не дивно, що одним із критеріїв цивілізованості нації , поряд з іншим, є кількість музеїв, у яких зберігається минувшина – фундамент історичної пам’яті, канва національної єдності. Виходячи з таких міркувань та з нагоди 150-річчя від дня народження Уляни Кравченко, патрона Бібрської середньої загальноосвітньої школи, і було задумано створення її музейної кімнати. Для бібрчан учителька Юлія Шнайдер залишила у своїх спогадах великий скарб – етносоціальний та історико-географічний зріз минулого бібрської громади початку 80-их років ХІХ століття. Підготовка до створення музейного осередку почалася завчасу, але останні 2 перед’ювілейні роки велась інтенсивно у двох площинах – господарській та історико-літературно-пошуковій. Господарське завдання полягало в облаштуванні класного приміщення під музейну кімнату, у наданні їй відповідного естетичного вигляду для формування у цьому просторі експозиційної складової. Важливим завданням було вироблення робочої концепції наповнення кімнати відповідним інформаційним матеріалом, який би відобразив загальноісторичне тло епохи, висвітлив би учительську та громадсько-літературну діяльність Уляни Кравченко, особливо бібрського періоду, в її житті і творчості, місце Івана Франка у становленні першої україномовної галицької поетки. Збором літературного матеріалу займалися вчителі української мови та літератури школи. Відбір та компонування зібраної інформації, яка мала стати частиною експозиції, здійснили філологи Г.Островерха, О.Довгаль. Історичні відомості про період, який припав на початок учителювання Уляни Кравченко, дещо з історії українського шкільництва зібрав і систематизував учитель історії, директор школи, голова ювілейного оргкомітету Т.Шах. До його обов’язків входив і пошук спонсорів, розміщення замовлення на обладнання, формування інтер’єру тощо. Доброчинці М.Сірків, М.Волошин, В.Дума, О.Корж., Я.Рущишин, отець-декан М.Коваль, В.Добош допомогли реалізувати задумане. У процесі збору історичної частини експозиції було переглянуто архівні матеріали Львівського історичного музею (групи «Рідкісна книга», «Архів»), відібрано та скопійовано інформаційні відомості, які мали стосунок до культурно-освітнього життя Галичини останньої чверті ХІХ століття. Директор історичного музею Б.Чайковський не тільки дозволив користуватися архівними фондами, але й безоплатно забезпечив копіювання відібраних матеріалів. Щиру допомогу і корисні поради надала п. Кіндій, архіваріус групи «Рідкісна книга». Працівники Національної наукової бібліотеки ім.. В.Стефаника (З. Бродик та інші) допомогли відшукати та ознайомитися з прижиттєвими виданнями творів Уляни Кравченко. Спільними зусиллями створено маленький куток матеріалізованої історичної пам’яті яті – музейну кімнату Уляни Кравченко. Здійснене добро ним же еманує.
Експозиція музейної кімнати
|
|
|
|
|
|
